Я з криком вставав серед ночі,
Коли вона раптом з’являлась,
Вдивлявся в її пусті очі,
Вона ж наді мною знущалась:
«Ну що, попрощався, поїхав?
До потягу все ж проводжала…
А зараз те ліжко їй втіха,
Там любо з ним тільки що спала».
Той голос, до болю знайомий,
Словами колошкав непевність.
Без сну, весь розбитий від втоми,
Впізнав свою страчену ревність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: Г. Король