зранку наступить гроза,зависають над ними боліди,
але він ще спить і доки він буде спати,
її невагома ходьба по колу палати,
ховає в собі стільки тривоги,родячи страхом нукліди.
там, в його сні існує інший лік часу,
жінка, яку він кохає, не ходить до нього щоразу.
в неї тече чорна туша, купа боргів,надумані біди,
спить спокійно, п’є багато,губи роздерті гліди.
йому б дивитись як вона спить, як локони спадають з чола,
пробитись рукою в волосся, як з під бруківки пробивається трава.
а він досі спить і здригається з жаху і нерозумінь,
боїться втратити усе, коли в його мареві її огортає чорна тінь.
вона лягає на ліжко поруч, притуляючи ноги до ніг
читає йому,щоб не заснути і не бачити наяву цих видінь
і не може заснути,бо вона стереже його, а світанок її.
і нехай хтось потім докаже це на останньому їх судді.
а він би прокинувся з мертвого сну,якби тільки знав
вона весь цей час поруч, тут, у солдатських лав
і боїться, напевно, не менше ніж він,
втратити їхній дім, їхній дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: Мері Benovski