Чигирине
Чигирине, Чигирин!
Слави нашої руїни!
Знову нищить клятий син
Мати стару, Україну.
Одягає їй на крила
Вогняні, тяжкі кайдани.
І душа усе питає:
Ой гетьмани, ой гетьмани,
Де ж Ви?
Над могилами в степах
Крук чорненький все кружляє.
Другий рік. Біда, ганьба
В неньки сили випиває.
Зрада чорна нищить нас
І схилилась на коліна
Там, де був наш Чигирин, -
Плаче мати-Україна.
Побудують в Чигирині.
Курник Вільної країни?
Повезуть свячених курок
Повз Мотронинський в Руїну
Боже мій, де ж правда, де?
У великій, підлій зраді,
Над народом суд іде.
Ще й при повному параді!
Мов вернулися часи
Із минулого, раптово.
Знову - ради потаємні,
Знов - Андрусівська змова?
Волонтери - у біді,
Воїнство - голодне, босе.
І над всім оцим сидить
Величезні й ситі Боси!
Господи, мене прости.
Тільки, вставши із коліна
Буду я про те просить,
Щоб Ти Меч гострив для сина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)