Ти не пішов, ти завжди поряд з нами,
У спогадах, у серці, у думках.
В полку небеснім з іншими синами,
Тримаєш Україну на руках.
Вже рік минув, а ми не ймемо віри…
Вже рік минув, а нам усім болить.
Ти прагнув захистити нас від звіра,
Пішов ти рідну землю боронить.
Ти знаєш Ваню всім тебе бракує…
Чекають рідні досі ще на тебе.
І хто сказав, що час усе лікує?!
Ти подивись, як з ними плаче небо!
Такі як ти назавжди слід лишають -
У спогадах, у серці, у думках!
Живуть герої вічно, не вмирають,
Тримають рідну землю на руках!
Летять журавлі в синім небі,
До тебе Іванку до тебе.
Несуть тобі вісточку пташки,
Як з болем змиритися тяжко.
Сумують і тато і мама,
Ятрить в душах їхніх та рана,
Бо більшого горя немає,
Як рідних в нас смерть забирає.
Не наша в тім Ваню вина,
Що в край наш ввірвалась війна…
На фронт ти пішов, не ховався,
Там долі твій шлях обірвався…
Ятрить в серці рана, ятрить,
Душа від безсилля кричить!
І знову над світом лунає –
Героїв зоря не згасає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Наталка Долинська