Забери мене туди, де не стріляють.
Забери, прошу, кудись далеко.
Мені б почути, як пташки співають.
У небі лиш гарматний клекіт.
Забери мене туди, де так незвично,
Тихо шепочуться: вітер і море.
І не відпускай назад, коли покличуть
Серця тисячі міст розгромлених.
Забери туди, де сонце гріє.
Де немає страху, болю і жалю.
Де не вбивають віру і надію.
Ні, де просто не вбивають. Я лиш про це молю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2016
автор: Вікторія Фединишин