Приречено блукати серед маршрутів
Глухої ночі
Й кричати у землисту невідь,
Щоби зронити думку
Засобом жалю.
Блакитний невід, де
Повішений воскрес.
Отож святкуймо Пасху
Та їжмо опрісноки
Солоду любові!
Весна прийде із тріскотом розривів,
Які тебе все ж оббілують
І вичинять непроминущий лій твоїх утроб.
Зосібно розведеться полум’я.
Ти ще не загорів,
А Бог вже ніжить нюх
Для звичних пахощів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645335
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Олена Ганько