Впусти мене в свій макрокосм,
Немає сил блукати світом.
Безжальний щем своїм витком
Спотворив фарби й так розмиті.
Де всі без винятку стежки
Змертвілим цвітом огрубіли.
Все колють очі й сум важкий
Вкладають у пейзаж не милий.
Впусти мене в жагу чимдуж,
Я не боюсь квазарів крайність.
Давно відчутна радість душ,
Які вдягли скарби осяйні.
Розлогий Всесвіт наче жде,
Горить бажанням невгамовним.
Ти мовби поруч, мовби десь
Відкрилось диво безумовне.
Впусти в симфонію світил,
Я впевнений, що граю вправно.
Чекати досить, твій мотив
Вже на вустах озвався гарно.
20:15, 12.11.2015 рік.
Зображення: http://pikabu.ru/story/devushki_vyi_prosto_kosmos_3_1652660
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2016
автор: yusey