***
Буває так, що сльози висихають
іще до сонця, першої свічі...
Зібрало небо хмари в темну зграю,
ніхто й нікого більше не питає
про дощ, про сніг і стільбища нічні.
Спадають мокро чорні фами долі...
То не сльоза, то скапує мороз...
О, дайте хоч краплинку не юдолі
в сі гуденята зморені та кволі,
бо куля гостра йде не повз,
а проз!..
Та пізно, пізно забіліли ночі,
багаття ранку холодом пече...
І вже на плачуть, ні, не плачуть очі,
пробите серце онде кровоточить...
стікає біль на мамине плече...
(2.01.16)
Цей вірш удостоївся уваги чудового
поета-композитора-виконавця Володимира Сірого.
Послухати пісню можна тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647662
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644998
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Леся Геник