Мамин хліб

Як  зараз  бачу:    мама  з  печі  витягає  
Хлібину  пишну,  підрумянену  з  боків.
Мені,  малій,    окраєць  хліба  простягає  -  
Як  дар  безцінний  ріднім  дітям  від  батьків.
 
А  потім  буханці  кладе  на  скатертину
І  чистим  рушником  їх  зверху  накриває.
Обкутує  хліб  свіжий,  як  малу  дитину,
Щоб  смакував  усім,  його  так  доглядає.  

Ще  глечик  молока  матуся  простягає.
Воно  парує,  пінить  -  саме  від  корови.  
У  світі  кращого  нічого  не  буває
Як  теплий  спогад  із  дитинства    пречудовий.  

Хрумтить  скоринка  ще  й  у  роті  швидко  тане  –
Це  так  смакує  кусень  хліба  з  молоком.
 Здається,  час  турбот  ніколи  не  настане  –
Мої  дитячі  очі  світяться  теплом.  

Спливли  роки  у  даль,  промчались,  промайнули.
Вже  сивина  мені  закралася  у  коси,  
Та  мамин  хліб  святий  нізащо  не  забула,
Її  любов  й  турботу  я  пам’ятаю  досі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644961
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2016
автор: Ольга Калина