П'янкий світанок лоскоче повітря,
Медовим трунком лягає на вуста,
Вінок цілунків багряна палітра,
Кричить бажанням густа німота.
Закритий світ від всесвіту реалій
Завісою нестримних почуттів,
Солодким запахом живих конвалій,
Розсиплених емоцій пелюстків.
Одягнена обіймами твоїми
Ванільний ранок вкотре вже зустріну
І серце в ритуалі пантоміми
Тримтить від запалу мого адреналіну.
Лиш дотик до оголеного нерву
Пробуджує у тілі всі клітини,
Остаток впитує, як губка, без резерву,
Будує з поцілунків павутини.
Шалений трафік наш і своєрідний,
Святий для нас і чистий, як причастя,
Бо ти мені, як кисень, необхідний,
Як пульс, що б'ється на моїм зап'ясті.
17.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Юлія Нова