Мій любий лютий, припиняй дощити,
В мені і так достатньо вже вологи,
Від сліз твоїх довкілля соковите
В обіймах сонця відпочине трохи.
Ти норов свій виказуєш незвично –
Тобі б снігами кутатись в заметах,
На шибках візерунками дотично
Виводить ікебанами букети.
Бурульок стержень у душі потанув,
Розхнюпився, розперезав хмарини,
Твоє обличчя, як в чужинця-пана,
Розхристане від недовіри нині.
Мій любий лютий, я - твоя по крові,
Сніжить в мені сльотавість неприкрита,
Я до весни ще зовсім не готова,
Печаль зимова по мені розлита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Оксана Дністран