Якось раз в кафе сільському, пообідавши гарненько,
завели собі куми розмову жвавеньку.
Знаєш, Петре, все не сходить в мене думка з голови,
що в парламенті могли би бути, куме, я і ти.
Нас побачив би весь світ, ми ж бо, куме,, мастаки-
все уміємо робити, ну а битись ,як Клички.
Я би так зашпіцував якогось міністра, що той довго би не зміг в своє крісло сісти,
а ходив би поміж люд ,питався народу, що йому робити треба,
так, куме, їй Богу!
-Чи ти ,Йване, вже здурів чи чогось наївся,
що в парламент захотів,- світ перевернувся?!
Якщо вже в парламент йти, то хоч скористати-
який дурень би схотів для народу дбати?!
Своїй Гандзі я б купив машину шикарну,
збудував би дім великий, дачу чи мансарду.
Зятя й дочку я б відправив у круїз всесвітній,
сину і невістці б дав по путівці літній
а онуків би відправив за кордон учитись...
Тут і Гандзя підійшла,- і давай сваритись.
Ах,ти йолопе дурний, старий ідіоте,
мерщій же мені вставай, іди до роботи!
Он свиня увесь город уже перерила,
а ти з кумом теревениш?!Би' ти' заціпило!
Довго Гандзя, дуже довго ще лементувала,
так в парламенті не раз сварка бушувала.
От кумам би із собою ще і Гандзю взяти-
та в парламенті зуміла б усім фори дати!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644389
Рубрика: Гумореска
дата надходження 16.02.2016
автор: Haluna2