Дощ твою душу пропалює з ночі.
Холодні краплини по склу стукотять.
Ти спати не можеш. Ти спати не хочеш.
А він де гуляє? Не скаже і так.
Сьогодні одна, а завтра - вже інша.
А ще через тиждень - якась там нова.
Ах, його, певно, цікавить найбільше,
Що ти кожну ніч помирала у снах.
Так страшно - віддати комусь своє тіло,
І душу, і серце, і розум, й думки.
І більше не мати до нього довіри.
І знати, що були брехнею роки.
Цей дощ - наче спомин холодного болю.
В домівку мою ти не стукай тепер.
Я знову ламати себе не дозволю.
Ти й так оцю душу на клапті роздер.
_
Пам'ятаєш, складала нам плани весна,
Питався: "А сукню вже вибираєш?"
Ти казав, що міцною буде сім'я.
Сьогодні новій ти це розповідаєш?
15.02.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2016
автор: Robbery