Розквітнув ранок, зазорів,
(Земля в серпанку, небо, хмари,)
Зарожевів і заяснів…
Та враз тумани сиві встали.
Все так незвично: світла нить –
Ця Божа благодать у душу…
Та саваном туман знов снить,
В нім знов себе губити мушу.
Туман, туман, густий туман,
Зникай, візьми колишні болі.
Світанок чистий – мій талан,
У ньому символ щастя й волі!
Так довго-довго я вмирав,
Зима і ніч гнітили січнем…
Світанку – я тебе чекав,
В тобі – життя, надія, вічність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2016
автор: leoniddebelyy