Буває, співає душа. Так солодко й щемко співає...
Я думаю, сам соловей такої ще пісні не знає.
Та пісня тебе поведе стежками, де щастя чекає.
Ти душу свою зрозумій, вона суть свою в пісню
вкладає.
Бо там лиш співає вона, де в парі із радістю ходить.
Приємний той радості щем стежками щасливими
водить. А раптом заплаче...
-Чому? - запитай. І скаже тобі, що робити.
Ти душу свою полюби, навчися її розуміти.
То ж хай буде наше життя на стежки щасливі багате.
Щоб жодної не довелось щасливій душі обминати.
Хай краще співає вона, стежками веселими ходить.
Хай смуток її обійде. Де весело - він не заходить.
Буває, співає душа. Так солодко й щемко співає...
Я думаю, сам соловей такої ще пісні не знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644154
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2016
автор: Надія Башинська