24. П'ЯТЕ ЖИТТЯ. Ініціація.1.
15.02.2016* 16:05
В циклі публікацій "Сповідь езотерика", який я маю честь представляти у віртуальному Клубі поезії України, вже багато є моїх розповідей про мій езотеричний Шлях, там є опис як мене Зробили тим, чим я є зараз. Нема ніякої рації повторювати ті розповіді, тим більше, що я мимоволі буду давати якісь варіації, адже завжди щось забувається з часом, а щось спливає на поверхню пам'яті. Мені залишається тільки дати "широкі мазки" у загальній картині для того, щоб було зрозумілим все те, що вписується в порушену мною тут тему "Чоловіча любов".
Чорнобильська аварія порушила рівновагу між Реальністю та суміжними Агрегатностями, тому на людей в широкому ареалі пішли еманації цього порушення. В Києві це проявилося в тому, що у багатьох людей почали проявлятися незвичні здібності. І природно, що цим не могли не скористатися ті, хто має здатність заробляти грубі гроші: з'явилося множина різноманітних гуртків та шкіл екстрасенсорики, а екстрасенси стали правити бал - таємні послуги цих фахівців долі користувалися великим попитом.
Все це було вельми далеким від мене і тому, коли в кінці 1989 року з'явилися натяки на те, що на мене Мають Види, я сприймав це як ще один викид моєї несамовитості, адже я завжди в душі вважав себе таким.
Та виявилося, що я давно вже не був самостійним, що моя Свобода Волі давно існує в обіймах Вищих Сил. І був традиційний шлях - неприйняття, потім "куди дінешся" і входження в стан Ініціації.
Перш за все слід визначити цей термін.
В Тлумачному словнику української мови в 4-томах за 1998 рік цей термін відсутній. Але він присутній в Мережі і має навіть декілька тлумачень. Ми можемо зустріти пояснення, що Ініціація є обряд, за допомогою якого переводять індивідуума на нову ступінь розвитку в межах соціальної групи чи містичного ордену. Є і твердження, що Ініціація - це процедура придбання неофітом нового статусу. Але в усіх випадках підкреслюється, що Ініціація завжди має три категорії (когорти - в інших джерелах) які відображають три ступені складності, де третя ступень завжди кристалізує виняткових людей, у яких розвивали "Певні Інстанції" чи вони самі розвивали в собі особливі якості та індивідуальні риси, що характерно, наприклад, для шаманів чи жерців.
В моєму випадку все було фактично в межах цієї канви, але з індивідуальними особливостями.
Перший етап Ініціації.
Проживши вже 54 роки на землі, я не мав ніяких незвичних якостей. Хіба що те, що збирав бібліотеку фантастики. Тепер я знаю, що Фантастика, як елемент кодування людей, має велике значення в Розвитку Людства. а тоді - захоплення, навіть почав купувати книжки на польській та сербохорватській мовах і читати їх без словника.
Далі: розвал сім'ї, депресивно-навіжений стан, психічно-емоційний хаос, навала дивних снів, відчуття дикої одинокості і тупі пошуки розуміння що ж це зі мною діється, вихід на психотерапевта Владислава Дорошенко і його обережні розмиті пояснення.
Другий етап Ініціації.
Психогенний колапс, Богошок, поява Голосу, зустріч з Тарасом Шейко і його ретельні пояснення всього того, що зі мною відбувалося і чим я став, вірніше - Ким мене Зробили і чому.
Третій етап Ініціації.
Іспити - витримані і не витримані, Навчання в "Космічному вузі", Фіксація Ініціації, Місія - не прийняття її та прийняття її під Тиском, виконання Місії та наслідки цього.
Спочатку мені здавалося, що всі три етапи вписалися в термін 1990-91 років, але тепер я розумію, що останній етап хоча і мав завершення в 1991 році, розтягнутий аж до цього дня, адже всі мої негаразди дивним чином корелюються із моїми саботажами виконання Місії, бо робити це було завжди дуже тяжко морально, етично, а інколи і емоційно.
Коли все це почалося, то я мав переконання, що моє активне чоловіче життя вже закінчилося, що я виконав свій обов'язок - породив 5 дітей, на той час це були 4 доньки та 1 син, і що я, слава Богу, вже ніколи не буду мати справи із жінками. І це при тому, що мені традиційно давали на 15 років менше, ніж я мав насправді і я не відчував якихось змін в стані свого здоров'я. Хіба що ліпоми почали навалу, так це ж була плата за те, що 9 років був шпажистом. (Коли прийшов до хірурга з ліпомами, то він ретельно оглянув мене і сказав: "Свіживати не будемо!").
Та Вони мали інші уявлення про мене і мою подальшу долю.
На першій стадії йшли яскраві, немов входження в іншу реальність, сни. Вони були різні - в одних я здавав якісь іспити, в інших мені щось незвичне розказували і показували, а ще були сни, які я сприймав вельми не окреслено як пророчі. Серед цього масиву снів (Тарас Шейко потім мені казав, що так мене Випробували) був такий, що врізався мені в пам'ять і якій я досі інколи проглядаю, витягнувши із архіву пам'яті.
Круглий стіл. За столом сидять: я, моя четверта дружина і якась дуже молода дівчина. Я знаю, що нам з цією дівчино треба кудись іти, але монолог моєї дружини немов не пускає нас. Вона бубнить про те, що я споганив їй життя, що я нікчема і тому не даю їй розлучення, що якщо я не дам згоду на розлучення, то вона таке мені зробить! Мені все це набридає, встаю із-за столу, піднімається дівчина і ми з нею виходимо із приміщення.
І зразу опиняємось на Андріївському узвозі.
Треба сказати, що Андріївський узвіз десятиліттями дуже часто приходив мені у снах. При цьому він завжди був в оновленому вигляді, хоча в той час перше оновлення тільки замислювалося. У снах я ходив чи по ньому, чи літав над землею, заглядаючи у вікна перших поверхів, любувався кольоровою гамою будівель і відчував себе щасливим та вільним.
На цей раз я усвідомив себе стоячим посеред проїжджої частини десь нижче музею Кавалеридзе, але вище Будинку Ричарда. Одягнутий я чи роздягнутий - нема усвідомлення, але я тримаю цю дівчину голою на рука, її права нога охоплює мій стан. Я дуже несміло опускаю праву руку на її грудь і тоді вона охоплює мене двома руками і притуляється до мене. Я розумію, що порух господині, що я є її власність. І тут прочинає іти дощ. Але нас укриває золотистого кольору плащ-кокон, тому краплі дощу не падають на нас. Дощ неймовірно голосно б'є по нашому захисту, я дивлюсь вниз на землю і бачу, як шквали води біжить вниз по землі, але я стою на каменюці, яка вмонтована у мостову, і ноги мої сухі.
Я дивлюсь в обличчя дівчини і прокидаюсь в паніці: "Що за чортівня?"
Довго декілька років шукав це обличчя всюди, де бував серед людей. І тільки через багато років, коли моя п'ята дружина чекала нашу другу дитину, я один раз перебираючи цей сон в пам'яті, зрозумів/усвідомив, що саме це обличчя я бачив тоді у вісні. Треба розказувати як це мене вразило тоді?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: Левчишин Віктор