Доки це притворство буде?
Досить!вже набридло все!
Ви вперлися глибоко в груди
І біль від подиху несе!
Важко стало вимовляти
Слова,які для всіх пусті
Зайвим буде нагадати
Про ваші вчинки непрості
Ви вигляд робите розумний,
На справді -смієтесь в душі
Моя присутність- вид позорний,
Хоча позоритесь самі!
Й не легко жити мені з вами
В одній країні,на одній землі…
Ніби махають кулаками
Усі:великі і малі.
Та вам мене не зрозуміти,
Бо ви чомусь стали сліпими
І здалося б хоч щось змінити,
Та такі,як я ходять німими
І якщо хтось щось «буркотить»
Його суспільство «викидає»
Вам до вподоби той,що «спить»,
Бо ж балакучий заважає!
Й нехай іде усе,як йде,
В стаді з вовками не співають,
І хто віри тут не йме
Не виє,то його з’їдають.
І легше,мабуть поміняти
Стадо вовків на гурт птахів
Тоді хоч зможеш політати
Як сам би цього захотів…
Та не всі зможуть це зробити,
Не кожен здатен крила мати,
Бо вже приучені хто «бристи»,
А хто лиш «смирно»шкутильгати!
11.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: bojkiv4anka