Зима на сонці розімліла,
Забула, що вона - зима,
Що є у неї шубка біла,
І ковдра тепла снігова.
Про хуртовини й заметілі,
Ставки, озера крижані,
Хатки, дерева сніжно - білі
І про замети снігові.
Про ковзанки і про санчата,
Про сніжки, бабу снігову,
Про хлопчиків і про дівчаток,
Що люблять зиму чарівну.
Ось, ось баськи вже заворкочуть,
Зима з морозом не спішить.
Та лиш пташки співать не хочуть,
Бояться зиму розбудить.
Бо їм, маленьким і тендітним,
Лиш втіха й радість від тепла.
Хай спить зима, щоб ранком світлим
Вона з весною не прийшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643782
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: дочка бджоляра