Ми погибали, а весь світ мовчав,
А як мені хотілося кричати..
У сотнях душ,вогонь вже догорав,
Хоч їм було так рано ще вмирати.
А світ мовчав...
Ніхто не говорив
І не кричав, ні слова не промовив.
А наш народ лише про мир молив,
Та більш ніхто не вимовив ні слова.
Той чорний дим підносився до неба,
І сотні душ за хмари відійшли.
А всі мовчать...звичайно ж, слів не треба,
Хоч ріки крові в землю пролили.
Спокон віків нам духу не зламати,
І Україна для нас найкращий скарб.
Наш край не буде так як ви мовчати,
Та й наш народ ніколи не мовчав!
Ми погибали, а ви всі мовчали,
Нам було боляче...і навіть не від куль.
Вогонь горів,серця наші палали..
Та де ж бо кожен з вас всіх,де він був?
А ми страждали,час усе спливав,
І як про це можливо не кричати?!
У вбивчий день, який зараз настав,
Весь світ усе ж продовжував мовчати...
Написаний в період,коли на майдані розстрілювали людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643514
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Світлана Глушко