Я з тих, що спати не дасть спокійно,
Я з тих, хто не може сміятись в обличчя,
Я з тих, біля кого не дихають рівно-
Мені ні розпуста, ні скромність не личить.
Я з тих, що під ребрами, там, міцно-міцно,
І в кожному сні з нереальним вогнем.
Я з тих, хто завжди обійматиме ніжно
Із навіть уввігнаним в серце ножем.
Я з тих, кого бачиш у всіх перехожих.
Підкосяться ноги. Сповільниться крок.
І ти вже не зможеш, і ти вже не схочеш
Нічиїх обіймів, нічиїх зірок.
Я з тих, що доводять до приступів люті,
А потім дарують політ і екстаз,
І знову краплями меду в грудях,
Полином гірким кожен раз.
Я з тих, що любитимуть аж до останку,
Я з тих, кому всі таємниці вночі
Без масок, брехні і прикраси розкажуть.
А потім залишать напам'ять дощі.
_____
Я з тих, що в душі. І кого пам'ятають.
Якби ж бути з тих, кого не відпускають.
12.01.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: Robbery