Прокинулось Кохання. Позіхнуло.
Поглянуло на нас –і знов заснуло.
Розверзлося над нами синє небо,
сказав Господь: «Обом вам так і треба!»
А Доля осміхнулася лукаво:
Для неї люди – як лото «Забава».
Не раз нам доведеться програвати,
допоки Щастя здибаєм палати.
Тетяна Купрій , 2008.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: Тетяна Купрій - Кримчук