Вкрили сірі хмарки небосхил блідо-бронзовий,
І яскраві зірки чули радість у голосі.
Той весь день чомусь став ночі на поступки,
Та були ми у неї дивними гостями.
Вкрив все місто туман, сірий-сірий, аж грозовий,
І той місяць німий трепет душ бачив повністю.
А трава трішки-трішки вкривалася росами,
На краю тих хвилин ми здавались дорослими.
І опівночі мить в голові закарбовую,
Заховалась блакить під зірковою ковдрою.
Я так хочу сказати й віршами,й прозою.
Ти торкався руки,
А я торкалася розумом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Світлана Глушко