(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
Відразу наступ почала з питання:
«Чому ти саме нам з сестрою написав?»
Я відповів, що лише Ти моє кохання,
А Вас за скромність я дівочу цінував…
«Лиш Ти… капець» - сердито сумнівалась -
«Невже ти знаєш так мене давно!»
Слова луною в серці відбивались,
Вдаряли в голову, як молоде вино…
Писав я щиро, що про Тебе знаю:
Ти скромна і «без маски» медсестра.
Півроку вже як я «спостерігаю»,
І вірю – наша «зустріч» неспроста.
Я розповів Тобі де народився,
Що три освіти за плечима мав.
Ти запитала: «Скільки років вчився?»
Твій намір я відразу розгадав…
В своїй відвертості така Ти мила,
«Сердилася» що вік мій «таємниця».
Любов моя до Тебе терпелива
І Твого гніву зовсім не боїться…
Стосунки з Богом в мене особисті –
Я з Ним завжди і всюди розмовляю.
А наміри мої до Тебе чисті –
Твою я віру у душі приймаю…
Морально не була Ти ще готова
Мої стосунки з Богом зрозуміти.
І знову різко обірвалася розмова.
Прийняти важко. Легко засудити…
І на моє ранкове привітання
Ти ультиматум висунула свій –
Як вишлеш фото – буде спілкування,
А ні – тоді про відповідь не мрій…
© S.Nemo
12.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Finist