Блукає вулицями Вечір, вражає поглядом усіх.
Цілує Ніч в тендітні плечі, сипле зірками на поріг.
Вони удвох в п’янкім тумані сховалися від суєти.
Лягають спати зорі у лимани, вони удвох – це я і ти.
Ступа босоніж Ніч у свіжі роси, а Вечір розплітає їй пшеничні коси.
Мов Перелесник пісню гомонить ніщо не заважає все навкруг мовчить.
Між соковитих трав, ромашкових суцвіть він наймиліший, серце не болить.
Медова музика звучить у її скронях,пронісся по волошках Сон на сивих конях.
В обіймах Вечора, Ніч безтурботно спить, одягнена в смарагдові вуалі.
Але крізь призму хмар вже Ранок цебенить, даруючи їй гострії коралі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: натуська5