Вже не залишилося сліз,
Я краще буду віршувати.
Багато болю ти приніс,
Клянусь, що буду забувати.
Іди до біса, там живи,
Кохай чортиць і душогубок.
А зараз все, прошу іди!
Кохання втратило гатунок...
Я вже писала, що в пітьмі
Не хочу я назад вертати.
Не загоряться вже вогні,
Клянусь, що буду забувати.
Ти вже не мій і ним не будеш,
Вогонь спалив усі мости.
Ти поклянися, що забудеш,
А я знайду, куди плисти.
Я стану тим,ким бути мрію,
Вогонь у серці запалає.
Відродить знову всю надію,
Душа, що так мене кохає.
А ти іди,зникай з життя...
"Тебе ненавиджу!",-шепочу,
Та все ж відчуєш каяття!
Як я колись...
Тобі пророчу!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: Sindicate