Ожеледь
Сніг з дощем. Яка слизота!
У льодяник вбрався двір.
Як на мить роззявиш рота,
В очах блисне сотня зір.
То сідаєш на шпагаті,
Яропланиш, мов літак,
Можеш навіть станцювати
Карколомний спас-гопак.
А коли ще й черевики
Не на тракторнім ходу,
Тоді ноги, геть каліки,
Як копита на льоду.
Почухмарила коліна
Світанкова ожеледь
Від натуги мокра спина,
Відчуваєш тіло ледь.
І виписуєш кульбіти
На дорозі, як на склі,
Не встиг вийти на орбіту,
А вже крекчеш на землі.
Закрив очі, бачу літо,
Як навіяний міраж,
День погожий, сонце світить,
Під промінням смагне пляж…
11 лютого 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643079
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Микола Паламарчук