поглянь, цей світанок гасить полум’я.
папороть терпко
вростає у душу,
мов
молитовне мовчання.
сонне лавандове небо дихає болем, я…
адаптуюсь до кроків
твоїх – вникати мушу,
як
у прощання останнє.
дощить… десь за межами ліній-долонь.
сливами сильно
присолоджує страх,
коли
через вінця тече ладан – голос твій.
Жагуче кульбабове сонце проростає
у зіниці невпіймано,
і підстрелений птах
де-не-де
визирає багатоголосою тишею з вій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642877
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2016
автор: Іра Табак