Вони проходять через стіни й дощ,
Незримі нам мандрують так у часі.
І поруч - спиш, а чи їси ти борщ,
У них - програма ще життів в запасі.
По-різному їх можна називати,
Не чути і не бачити присутність.
Фантом без тебе буде існувати, –
У нього - неземна, космічна сутність.
У просторі наш час - нікчемна мить –
Не завжди осягнути це можливо.
Зазвичай, дбаємо про незначиме
Для вищого... Та як ця мить болить!
осінь 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: палома