Крізь невинні обгортки наших часів.
Крізь ті очі, які були сонними...
Я ховала тебе від морозу й дощів,
від пекельного гніву і сорому.
Я торкалась долонями твоїх плечей:
обережно, замріяно, з пристрастю...
Я водила тебе у полони ночей
чарувавши своєю ніжністю.
Я плекала всі миті... плекала усе:
наші мандри, сюжети, дороги.
Я воліла забрати у тебе гірке -
всі печалі, страждання й тривоги...
Я тебе берегла від жорсстоких людей,
від ненависті, болю і відчаю...
Я була твоїм другом і блиском очей.
Я твоєю була таємницею.
Ти не знав мого імені... тільки волів
свою долю образити - кволою .
А я тихо ховала тебе від дощів.
За спиною... в руках з парасолею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642835
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2016
автор: Наталя Загорбенська