Я знов посеред сніжної краси,
Я знов посеред білого привілля.
Стоять скрізь запорошені ліси
У спогадах минулого весілля.
Весну квітучу згадують вони,
Струмків журчання і пташині співи.
І я співаю, - радісно мені,
Хоч заметілі, хоч весняні зливи.
Є в кожну пору радості буття.
Є в кожну пору благодатні миті.
Вклонімось Богу за своє життя,
Немає скарбу більшого на світі.
Тож бережи його і не руйнуй,
Нехай завжди він сяє чистотою.
Ти Богу щиру вдячність подаруй,
Що щастя маєш кожною порою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642806
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2016
автор: Валерій