Червоними нитками зап’ястя зв’язані, тих хто в минулому не докохав,
І так по дорослому пройшли реінкарнацію, немовлям пам’ятаючи те життя...
Де були метеликами, відьмами, синоптиками, а може конюхами на вокзалі...
Та щожиття, щодня, щохвилини, немов прокляті, чомусь безумовно трагічно кохали.
І нитки тягнуться по всьому світу білому, клубками сплутаних віщих снів,
Червоним світять серця невміло так, в випадкових зустрічах випадок губить слід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: Tetyana_Shulga