Життя подібне в тебе і у мене:
З минулого в майбутнє ми прийшли.
Нове століття як нове знамено –
Хіба ми гідно в нього увійшли?
Дороги наші зводились стежками
Крутими: стрімко вгору, різко вниз.
Блукали, як сліпі, десь манівцями,
Чіплялись, у надії, за карниз…
У світі білім важко стало жити:
Каміння в руку ладен взяти всяк,
Сверблячка у людей когось побити...
На поміч дружню мало хто мастак.
Брехня безжально землю огортає,
Сміттям вкриває часу пояси...
Рука безтямно камінець стискає –
Кидай, якщо безгрішний сам єси…
Нема любові в зачерствілих душах,
Живі серця стверділи в камінець.
Здригнеться небо во ім’я грядущих,
Очистить вогняним дощем вівець.
Усі ми грішні на цім білім світі,
Не треба зло бажати і судить.
Від "бруду", ним вистрілюєш в повітря,
Вмирає пташка, що в гнізді сидить…
8лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2016
автор: палома