(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
Від посту церква в Новий рік звільняє.
Ніколи ще так цього дня я не чекав!
І ось вже в келихах вино іскристо грає!
Зустріли… І Тобі одразу ж написав:
«І знов моя душа до Тебе лине!
Відчути прагну Твого серця стук!
На білий сніг упали ягоди калини…
Ти мій єдиний, милий, щирий друг…
Та дружби без любові небуває,
І віру зберігає нам любов!
Щасливий, хто надію в серці має -
Дорогу той до Господа знайшов…
До Нього я молитву посилаю,
За Тебе я молитимусь повік!
Взаємності і щирості бажаю
В цей перший наш з Тобою Новий рік.
А ще бажаю затишку й тепла,
Що у мороз зимовий зігріває.
Любов щоб гріла, не пекла,
Коли серденько щиро покохає…»
Та знову Ти весь день мовчала,
А я весь день писав листи.
Спостерігав як їх читала
Та так і не змогла відповісти.
Душа так линула до Тебе –
Чому мовчиш Ти я не знав.
Щоб серця вдовільнить потребу
Експромтом я нові рядки писав:
«І знову вкотре Ти в онлайні -
Немовби заглядаєш у вікно.
А я за цим спостерігаю -
Таке цікаве в нас кіно.
Кіно святкове - новорічне,
І головні у ньому наші ролі...
Та нагадаю мудрість вічну -
Ти не сховаєшся від долі...»
© S.Nemo
08.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2016
автор: Finist