Ще мить і цигарка моя засяє,
Втрачає з рукою останній зв'язок,
Крок й небо зірку нову зустрічає,
Знає, що це вирішальний танок.
Музика вітру для неї лунає,
Триває прощальний її бенефіс,
Міс розуміє, що так не буває,
Згасає надія повтору на біс.
Життя ароматне своє пригадала,
Згадала як вперше торкалась рука,
Злегка за фільтр її обіймала,
Чекала, на полум'я від сірника.
Раптом вогонь і вона спалахнула,
Відчула у тілі потоки димка,
Така ейфорія душі огорнула,
Зітліла на попіл фігура струнка.
Тепер на асфальті вона спочиває,
Взирає на світло яскравих зірок,
Промок, і вогник останній втрачає,
Вмирає, забутий усіми бичок.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64224
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.03.2008
автор: spad