Їх літа одяглись в білий іній,
У очах поселилась печаль –
Ці афганці – сини України –
Вийшли правду і честь захищать.
Вони знають ціну сили й слова,
В очі смерті дивились не раз.
Знов народу служити готові,
Встали проти принижень, образ.
Їх життя – то, мов блискавки спалах,
Що так боляче юність обпік;
Їх камінням в бою засипало –
Не належали хлопці собі.
І хоч мужньо вони воювали,
Ні один не бажав з них війни,
Нагород зайвих їм не давали.
В мирний стан повернулись вони.
Та історія знову їх кличе,
Щоб систему в країні змінить.
То твоє, Україно, обличчя,
То твої, Україно, сини!
А вони потребують любові
І уваги, й заслужених пільг,
Хай війна не повториться знову,
Й жить афганець достойно щоб міг!
9.02.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642200
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)