[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]
[i][color="#298f10"]Скільки стежок у житті вже пройдено,
Дорогами крутими збито ніг
Та нема нічого наймилішого
За отой рідний батьківський поріг.
Туди завжди на крилах я летіла,
Мов та пташина до свого гнізда.
Любов там материнська мене гріла
І настанова батьківська тверда.
Двір здалеку махав кленовим листям,
Спориш стелився стежкою до ніг,
П"янив любисток той, що на причілку,
Свій запах в моїй пам"яті зберіг.
Кожна травинка й кущик були рідні,
Віття верби горнулось до землі,
Вода пилася спрагло із криниці,
Втома дорожня танула в імлі.
Думками часто я туди вертаю:
В казку дитинства і в юність свою,
Душі криницю, повну добротою,
Яку сповна я людям віддаю.[/color][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Ніна-Марія