Дозволь мені забутися
З тобою ким я є.
Готова потонути я
В твоїх обіймах назавжди.
Дозволь мені лишитися
У твоїх снах на мить.
На тебе надивитися,
Як солодко ти спиш.
Дозволь мені прокинутися
З тобою десь вночі,
Щоб знову зашарітися,
І не вернутися у сни.
Дозволь мені торкнутися
Твоїх струн у душі,
Щоб знов насолодитися
Солодким голосом твоїм.
Дозволь мені не виспатись
По твоїй же вині,
Щоб знову розтопитися
У твоїй ніжності.
Дозволь з тобою прокидатись,
Щоб знов і знов не висипатись.
Дозволь з тобою шепотітись,
Щоб голосом твоїм напитись.
Дозволь торкнутись твоїх губ
Таких солодких і п'янких.
Дозволь тобі так легко здатись,
Щоб знов у рівний бій піти.
Дозволь розвіяти твій сум
Я стану радістю твоєю.
Хоча б на мить і цього досить
Ти лиш дозволь забрати сум,
Що замість себе радість просить.
Дозволь віддатися в цілому,
І не на половини,
Бо ми розтягнемо цю радість,
Коли вкраду я снів години.
Дозволь віддатись тобі у полон,
Без тебе я жити не хочу,
Без тебе не треба вже волі,
Бо вже навічно у твому полоні.
Не хочу тієї волі,
Де немає вже нас з тобою
Хочу де ми обоє.
Ми страхи свої переборимо
Забудем про всі закони.
Хочу на волю з тобою,
Де все нам обом дозволено.
Давай порушим усі заборони,
Пройдем через всі перепони.
Просто дозволь забутися хто ми
Себе я забула тебе вже ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641911
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Кларіс