Із поспіхом жити пливу у човні,
хоч і дірявий він та все ж на воді.
Незбагненний потяг до глибини моря
захопив мій розум і узяв з собою.
Як не крутилась душа у полоні
не вирватись їй із обіймів суворих.
Човен підбитий несе течія,
а тіло що у ньому просить до дна.
Пізнавши до моря глибокий страх
зібрала всю силу у своїх руках,
стрибнула із бажанням життя
і через час опинилась на берегу я.
Не завжди те що вабить нас
насправді так потрібне.
Це урок або підказка лиш
узяті на майбутнє.
січень.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641832
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: Christina Petriv