***
Мій друже, Ви чомусь сумні.
В очах стоїть незрозуміла туга,
Невже у Вашому житті з’явилася друга?
А я за Вас страждала день при дні.
Збирала зілля у лісах, дібровах,
Щоб заспокоїть у душі хоча б на мить
Той біль, що в серці полином гірчить,
А ви ховали правду у відмовах.
Я вільна птаха – і мені пора…
Вже інша Ваше серце зчарувала,
А я жила, і вмить пропала…
Пишу, і сльози, мов слова із-під пера.
Мій друже, ми зустрінемося колись,
Лиш доля знає місце і годину,
А Ви живіть, кохайте безупину,
Але остерігайтесь, щоб не опектись.
На Вас я не тримала зла ніколи,
Зверталася до сонця і весни,
Коли в моєму серці йшли дощі, -
У Вашім розквітали матіоли.
Прощання час, і погляд Ваш, мов лід,
Вагання – недоречне в час розлуки
Прошу, не опускайте знову руки,
У Вас же інша - бережіть Її як слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2016
автор: Юлія Мрійна