Ти мовчиш. І вібрує силою
затамованих мрій-бажань
тиша. В ніч опадає зливою
тих фантазій і заклинань -
ними подумки міцно зв"яжеш
мене вузликом навкруг себе.
Ти при зустрічі все розкажеш!
Ти у погляді втопиш небо.
Я мовчу. Я збираю блискавки
незцілованих снів-жадань,
на тятиву напнутих подумки,
спраглих дотиків, поривань.
Стережись же - я в тебе цілюсь,
щоб завдати солодких ще ран.
Я скажу. Я нарешті звільнюсь!
Зачерпну із очей океан.
Мовчимо. Слів нема - забулися.
Все гамуємо, терпимо.
Нерозумні! Ще мить й незчулися -
очі в очі - і летимо!
Бо кохання - це серця мова
і мовчання йому - лиш фон.
Погляд часто цінніший слова,
тиха ніжність - яскравий тон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2016
автор: Мар’я Гафінець