"Просіть пробачення у матері у батька в жінки та сиріт"

Мені  так  все  одно  і  байдуже  хто  винен,
Що  брат  на  брата  та  війна.
Не  маю  віри  не  словам  і  не  новинам,
Всі  брешуть  все  нудьга.
Чи  ви  не  бачите  що  сталось?
Не  за  війну  майдан  тоді  стояв!
Вони  все  борються  за  владу,
За  територію,  місця.
А  "Сотня"  ж  там  вмирала  за  свободу!
За  рівність  і  життя!
А  зараз  гинуть  люди  і  міста,
І  лиш  за  примху  тих  скотів!
І  скільки  ще  помре  солдатів?
За  те  що  падло  завоює  все  багатство!
За  коридори  чи  ресурси?
А  може  гроші  змиті  кров'ю?
Все  безнадійність  лиш  війна…
Скажіть,  навіщо  смерть  і  горе  й  сльози,
Вам  ще  не  досить  кляте  бидло?
Іди  і  сам  воюй  проклятий  гад!
А  мати  плаче,  бо  немає  сина,
І  жінка  сльози  льє,  бо  вже  нема…
Нема  того  що  так  кохала,
Немає  батька  і  в  сім'ї  біда.
Ну  що  скотина  скажеш  нині?!
Гарненькій  і  в  костюмі  ти  сидиш!
А  ви  все  боретесь  за  владу!
Все  досить!  Це  для  вас  ганьба!
Давайте  вибори,  на  пропаганду  гроші,
Піар  розплодимо  "а  я  ж  такий  крутий!"
Слова  на  вітер  "ми  все  зможемо"
А  ви  ж  всі  "суки"  і  бездушна  гниль!
Вже  так  набридлі  ваші  жирні  рила!
І  пузо  до  землі  висить,
Великий  джип,  щоб  дупу  гріло!
Багато  грошей,  щоб  на  курорті  відпочить!
В  кишені  ручка,  щоб  писати,
Дорожча  за  простий  автомобіль!
Набридло  жити  мов  простому  бидлу  -
-"Пожежу  загаси  врятуй  життя,
А  як  забрати  кошти  от  біда!
За  що  пожежнику  прожити?
За  мізер  той  що  зветься  зарплатня?
Чи  може  лікар  врятував  дитину,
За  "мільйони"  що  рахує  на  долоні?
Така  от  дяка  за  врятоване  життя?"
А  в  тебе  на  руці  не  просто  стрілка,
Годинник  не  дешевий  каже  -  "тік  і  так"!
Ось  так  висловлюєш  турботу?
Вам  наплювати  на  просте  життя!
Багато  власності  продав,
Щоб  допомогти  солдату?
Ой  вибачте  забув…
Для  вас  це  норма,
Залита  кров’ю  нація  й  земля!
А  ви  прийдіть  та  станьте  на  коліна,
Моліть  прощення  в  матері  і  сина,
У  жінки  батька  доньки  і  дівчини!
Бабусі  діда  і  сиріт!
Як  хочеться  стріляти  вас  скотини!
Війна  та  горе,  а  вам  до  того  й  діла  бачу  що  нема…
І  замість  календариків  і  банерів,  газет,
Віддати  банку  шпротів  хліб  і  мед…
Всім  тим  хто  тіло  віддає  народу,
Всім  тим  хто  на  війні  за  вас  стоїть!
Від  вас  лиш  дим  і  вітер  й  попіл,
Від  вас  лиш  гниль  і  так  від  вас  смердить!
Працюєте  не  для  людей,
А  тільки  щоб  набити  свій  живіт!
Я  буду  плакати  що  ночі,
Молити  за  померлих  на  війні,
Молити  за  майбутнє  за  мир  на  всій  землі!
4.11.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641351
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Garfield