Просипано і не потоптано ніким,
такі білила, що й ідеї не посіять,
а тільки - босоніж, скрипить і поміж сим
десь жевріє відсахнута надія.
як поміж пір"я, сухо навіть в дощ,
не звично інше, інше - не за правил.
Не має той, хто сниться огорож
і рвуть всі огорожі ранні трави.
І сипле, сипле зверху, де нема...
немає нас, але ми бачимо і чуєм,
як результат ...зима, зима, зима...
нас непророщеною зеленню отруїть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2016
автор: Маріанна Вдовиковська