Не спіши, зима, не твоя пора,
Осені пройти я ще маю шлях…
Осінь літечка золота сестра,
Час, як врожаї стигнуть на полях.
Хоч у цій порі в скронях сивина,
Та не іній це, не пора зими.
Я пройдусь пішком по своїх ланах,
Ще не хочу я їхати саньми.
Не спіши, зима, час іще не твій,
Крила ще міцні і стрімкий політ,
Вітре, брате мій, ти думки розвій,
Що зими чомусь виглядають слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640815
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: Віталій Назарук