Дорогою ходило Щастя,
Ховалось Горе десь в кущах,
Та все ж таки їм довелося
Зустрітись якось у гостях .
Господар на весілля доньки
У гості Щастя запросив
І за столом між молодими
Того він гостя посадив.
На те весілля й Горю нишком
Пробратись якось удалось,
Не між гостями – під столом десь
Йому сидіти довелось
На радість всім гуде весілля
Зі Щастям пара молода
І бути їй подружжям вірним
Бажає щиро тамада .
Лиш Горе журиться й сумує,
Не знає діти де себе,
Йому від радості людської
Ножем по серцю щось шкребе
Вже молодим після весілля
На шлюбне ложе треба йти,
Присіло Щастя на порозі,
Щоб радість їх оберегти .
Підходить Горе, Щастю каже :
«Не вічно тут сидіть тобі!
Пройдуть роки, мій час настане
Дам розгулятись я собі.
Зістариться подружня пара
Вона хворітиме і він.
Твоє тоді займу я місце
Скажу тобі: «Назавжди згинь!»
Всміхнулось на слова ті Щастя :
«Старе ти Горе, а дурне,
Бо й досі ще того не знаєш,
Що і твій час також мине .
Незгоди люди переносять
І всі бажають одного –
Тебе скоріше позабути,
Часу діждатися мого.
І зараз, Горе, ти тут зайве,
Бо не до тебе молодим
Не знаєш, вийти як із хати?
Я проведу тебе, ходім!»
Дорогою десь ходить Щастя
І Горе дибає за ним.
Коли хтось з них до когось прийде -
Відомо лише їм одним…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640694
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 02.02.2016
автор: Артем Хвиля