Як прикро, що мабуть минаєм ми...
Любов пробігла темною рікою,
Хоч ще не розлучивши нас з тобою,
Але уже змінивши наші сни...
Як це не прикро, та розмов уже нема.
Ненависті вже більше, аніж ласки,
Щось інше є для тебе тепер класним,
А я усе частіше сплю сама...
Як прикро, коли дивлячись на тебе,
В очах уже немає океану,
І в почуттях немає вже вулкану.
А тільки небо... чорно-темне небо...
Мабуть і справді , це змінив нас час...
У нас тепер вже інші повороти,
В моїх очах уже не чай - болото...
Як прикро, що немає більше нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: М.Я.