В одному селі-не-селі, місті-не-місті, в країні-не-країні, та чи й то на планеті жили люди. Ці люди домівки свої не видовбували у скелях, не зводили з глини чи каміння, не будували з плит, вони свої оселі вирощували.
А щоб виростити свій власний дім, мусіли до цього дорости: світу надивитися ( далекого чи близького), людей старіших наслухатися, себе пізнати такими, якими є насправді. Хтось рано свій дім вирощував, а хтось міг чи і не до старості по чужих побиратися...
Жив колись там один хлопчина, що вирішив не чекати довго. Покинув він батьківщину й пішов світами, аби швидше набратися того, з чого його власний дім рости стане.
І вдалось йому і побачити, і навчатись, і любити, і жахатись, і пишатись собою, і втікати від спущених на нього злих собак...
Врешті, вирішив, що готовий повертатись. От рано-вранці дістався батьківщини, вмився у струмкові, чисто перевдягнувся і сів зручно навпроти того місця, де стане ростити свій дім. Замружив очі, як то його пращурі робили, а що уявити і не знає. То так бачить стіни, а то інакше, то таку дахівку, а то... Розмружився і бачить, голу місцину, замість вирощеного дому.
- Напевно занадто я розумний чоловік, бо стільки усього бачив та знаю, що одне щось мені не росте...- подумав.
- Кх-кх- почув він біля себе.- поруч стояв старий сусіда.
- Що, хлопче, не росте твоя оселя?
Хотів бува щось заперечити хлопець, але знітився чомусь, а старий правив далі:
- Не час Тобі ще ростити те, що не визріло у Тобі самому. - сказав, як відтяв.
Чи пішов хлопець далі світом, чи ні, нам цього не відомо, але відтоді все більше стало просто мурованих осель і в цьому селі-не-селі.... та чи й на планеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Маріанна Вдовиковська