З ДН
Ти бачив море
Ти бачив море настільки синє й настільки глибоке, що хотілося в нім потонути,
Хотілось збагнути
Настигнути всю глибину
Дотягтися до дна,
Зберегти його в серці синім й глибоким.
Море все знає,
А ти забуваєш
Мене/себе забуваєш і гасне сонце
Більше не сходить
Нічого на дні нема
...знаєш море буває нестерпним,
Тиша й спокій його доводить до відчаю,
І ти певен, що так бути не має,
Що вітер води завжди колихає.
Я думаю, що Бог тримає все море в руках
А ми лише в жменях несемо собі води
Мій дорогий
Бачиш, ми вже не станем такими якими були,
З кожним кроком вітер додасть тобі втоми,
З кожним довгим зануренням, море вертає назад
"- Чуєш, можливо й не станемось" говорим ми
"- Поживемо, вип'єм чай, там побачимо"
...і я засинаю під сни твої
Вечір незграбно кладе свої руки мені на плечі,
Зими йдуть одна на заміну пройдешній
Лютий такий глибокий
Сьогодні його перший день
Сьогодні все, що захочеш обов'язково збудеться
Обов'язково прийде
А Бог тихо гойдає хвилі
Ми бачили море у Нього в руках,
Ми безповоротно станемо вільні
Безповоротно і назавжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640472
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.02.2016
автор: Ваньоха Р.