Приміряю на себе час
Так, немов приміряю одяг.
Він пошитий по новій моді.
Шви – без припуску на запас.
Ця тканина – не шовк, не льон,
А якийсь підозрілий синтез.
Як він довго буде носитись?
Чи хоч витримає сезон?
Чом такі сумні кольори?
Розібрали вже веселенькі?
Хочу ніжних для себе й неньки
І яскравих для дітвори.
Я розпитую торгашів
І дивлюся на себе в люстро.
Одяг-час…
Він пасує шустрим.
І не кожній личить душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640413
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2016
автор: Ніна Багата