По лісі гуляла одного дня,
нічого шукати не думала я,
та раптом у затінку вздріла красу,
чудову й пахучую квітку малу.
Як зірка сіяла вона в тишині
і очком яскравим моргала мені.
Хотіла зірвати я квіточку ту,
та раптом почула розмову таку:
"Невже ти бажаєш,подруго моя,
щоби я зів'яла і моя краса?"
Я витягла квітку з корінням з землі,
в садочок принесла додому собі,
у тихому місці її посадила,
цвіте і тепер вона дуже красиво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2016
автор: Haluna2