Для мене пахне у мужчинах,
Що на Майданах і війні.
Воняє ж потом у тваринах,
Буває брагою в вині...
Я не піжон, не слю духами,
Отож обласкана прости.
Гонив колись паскуд дворами,
Вмивався ж більше із роси.
Бо виріс я в сім’ї бідовій,
Не розминутися в дворі.
Тож випад був той нездоровий,
Отож, як виняток дулі.
Колись тупа радянська влада,
Рівняла всіх під робітклас.
Заледве зблимала лампада,
Та шляхти вогник не погас.
Крушевські, Стельмахи в родині,
Кровів моїх чудесний цвіт.
Пішли колись вони з Волині
І понесли Вкраїну в світ.
Тож пахнуть маю, як мужчина
В дезодорантах не говів.
Крові циганської краплина,
Мо’ трохи й вийшла з берегів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2016
автор: Дід Миколай